У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито методи дослідної роботи, окреслено етапи дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, відображено апробацію та впровадження здобутих результатів у практику вищих закладів освіти.

У першому розділі – "Теоретичні засади дослідження проблеми розвитку творчих здібностей майбутнього вчителя музики” – на основі аналізу філософської, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої літератури розглянуто проблему розвитку творчих здібностей особистості з позицій особистісно-діяльнісного (Б.Ананьєв, Л.Виготський, В.Мясищев, Б.Теплов), генетичного (В.Шадриков) підходів; конкретизовано зміст і структуру творчих здібностей майбутнього вчителя музики; визначено особливості та педагогічні можливості вокального навчання щодо розвитку творчих здібностей студентів педагогічних університетів.

Теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження дав змогу визначити здібності як індивідуально-психологічні відмінності між людьми, що забезпечують успішність виконання діяльності. Здібності зумовлені природженими, генетичними, середовищними факторами; здібності реалізуються у діяльності і формуються в ній. Здібності не зводяться до знань, умінь та навичок, а знаходяться у взаємовідношенні і є передумовою оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Діяльність визначає структуру здібностей. Для творчої особистості важливим є не стільки результат, скільки сам процес творчої діяльності.

Аналіз наукових досліджень визначив розуміння творчих здібностей особистості як синтез особистісних властивостей та якостей, що забезпечують успішне творче здійснення діяльності, серед яких виокремлено: ви­сокий ступінь розвиненості мотивів і потреб (прагнення, бажання, інтерес до діяльності); наявність індивідуально-психологічних, характерологічних рис та властивостей особистості (ініціативність, наполегливість, воля, пам’ять, уява тощо); комплекс необхідних умінь для здійснення певного виду діяльності, що є показниками творчих здібностей, які у музичній-творчій діяльності виявляються через пізнавальний інтерес до музики, образно-асоціативне музичне мислення, здатність до музично-продуктивної діяльності.

Ґрунтуючись на методології системного, особистісного, рефлексивно-діяльнісного, інтегративного підходів та врахуванні провідних положень сучасної мистецької освіти щодо творчого характеру музично-педагогічної діяльності (Л.Масол, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька, О.Щолокова), визначено зміст та структуру творчих здібностей майбутнього вчителя музики.

Системний підхід забезпечує розуміння творчих здібностей майбутнього вчителя музики як цілісної єдності відносно самостійних компонентів, які функціонують у взаємозв’язку і складають ієрархічну систему.

Особистісний підхід орієнтує на розгляд творчих здібностей як індивідуальних властивостей творчої особистості, здатної до саморозвитку та самореалізації.

Рефлексивно-діяльнісний підхід передбачає розвиток творчих здібностей у діяльності за умов такої її організації, щоб особистість перейшла на позицію суб’єкта діяльності й пізнання, стала здатною аналізувати результати та удосконалювати саму себе у цій діяльності.

На основі зазначених підходів сформульовано авторське визначення творчих здібностей майбутнього вчителя музики: творчі здібності є найвищою концентрацією його духовних сил, емоцій, почуттів, уяви, фантазії, інтелекту; доповнюються системою особистісних утворень, що спонукають його до творчого пошуку, пізнання мистецьких явищ, набуття музично-виконавських умінь та  забезпечують успішність творчого здійснення музично-педагогічної діяльності.

Структурними компонентами творчих здібностей майбутнього вчителя музики визначено:

– мотиваційно-пізнавальний, що включає інтерес до професії вчителя музики, пізнавальну активність особистості, її прагнення до набуття культурологічних, мистецьких знань; здатність до творчого мислення;

– технологічно-регулятивний, що передбачає сформованість музично-виконавських умінь та навичок, які визначаються наявністю спеціальних музичних здібностей; спрямованістю особистості на музично-виконавську діяльність; характерологічними індивідуально-психологічними особливостями (наполегливість, працездатність, воля, пам’ять та ін.);

– креативно-діяльнісний, який характеризується сформованістю вмінь художньо-педагогічної інтерпретації музичних творів; наявністю імпровізаційних умінь; здатністю до самореалізації у музично-педагогічній діяльності та забезпечення творчого розвитку учнів.

Такі компоненти творчих здібностей, маючи відносно самостійні якісні характеристики, функціонують не ізольовано, а знаходяться у взаємозв’язку, складаючи єдність системи творчих здібностей майбутнього вчителя музики.

Аналіз навчальних програм музично-педагогічних факультетів вищих закладів освіти, музично-педагогічної, методичної літератури дозволив виділити вокальну підготовку як важливу складову професійного становлення майбутнього вчителя музики. Саме спів, як полікультурний феномен, об’єднує складники системоутворюючого процесу особистісного акумулювання мистецьких цінностей і є "вираженням найвищого духовного світу людини”, "актом творчого самовираження”, "засобом пізнання великого світу почуттів”. Дослідження особливостей вокальної підготовки студентів мистецьких факультетів та визначення педагогічного потенціалу дисципліни "Постановка голосу” доводить її унікальність як засобу розвитку творчих здібностей майбутніх учителів музики, оскільки вона забезпечує особистісно зорієнтований простір навчання кожного студента, передбачає емоційну насиченість навчальних занять, розвиток вокальної техніки на основі урахування природних задатків особистості, втілення умінь творчої інтерпретації музичних творів, усвідомлення особистістю значення творчого саморозвитку для успішного виконання художньо-педагогічної діяльності.

У другому розділі – "Експериментально-дослідна робота з розвитку творчих здібностей майбутніх учителів музики в процесі вокальної підготовки” – представлено розробку критеріїв та показників творчих здібностей майбутнього вчителя музики, за допомогою яких виявлено рівні розвитку досліджуваного феномену в студентів музично-педагогічних факультетів, викладено методику розвитку творчих здібностей майбутнього вчителя музики в процесі вокальної підготовки, подано хід констатувального та формувального експериментів, проаналізовано результати експериментально-дослідної роботи.

Мета констатувального експерименту полягала у визначенні рівнів сформованості творчих здібностей майбутніх учителів музики, з’ясуванні особливостей їх прояву, окресленні напрямків педагогічної роботи з формування досліджуваного феномену.

 Для проведення педагогічного діагностування рівнів сформованості творчих здібностей студентів було розроблено такі критерії та показники досліджуваного явища: мотиваційно-інформаційний, емоційно-операційний, педагогічно-творчий.

Мотиваційно-інформаційний критерій розвитку творчих здібностей визначає міру спрямованості студентів на майбутню музично-педагогічну діяльність; наявність необхідних знань з теорії, історії, методики вокального виконавства; рівень пізнавальної активності й творчого мислення майбутнього вчителя музики.

Емоційно-операційний критерій передбачає наявність вокально-виконавських умінь (чистота інтонування, чіткість дикції та артикуляції, володіння співацьким диханням, навичками резонування та ін.), адекватного емоційного відгуку на виконуваний музичний твір, відповідних образних слухових уявлень.

Педагогічно-творчий критерій характеризують показники продуктивної музично-педагогічної діяльності (під час педагогічної практики студентів): здатність обирати педагогічно доцільний вокальний репертуар відповідно до сприйняття та виконавських можливостей школярів; здатність до виразної художньо-педагогічної інтерпретації образного змісту вокального твору та художньо-досконалого його виконання, виконавської імпровізації.

У результаті діагностичного етапу експерименту виявлено такі рівні розвитку творчих здібностей майбутніх учителів музики: репродуктивно-традиційний (недостатній), частково-продуктивний (достатній) і продуктивно-творчий (інтенсивний).

Репродуктивно-традиційний рівень розвитку творчих здібностей студентів характеризувався відсутністю зацікавленості в музично-педагогічній діяльності, пасивністю особистого ставлення до розучуваних музичних творів, недостатнім рівнем сформованості вокальної техніки, переважанням репродуктивного типу виконання навчальних завдань. Таких студентів виявилося 47 %.

Частково-продуктивний рівень розвитку творчих здібностей притаманний респондентам, що відзначаються поверховим інтересом до педагогічної роботи, але проявляють бажання до вокально-виконавської діяльності. Пізнавальна активність таких студентів спрямована на оволодіння знаннями та вміннями суто виконавської інтерпретації вокальних творів. Такий рівень склали 44 % респондентів.

Продуктивно-творчий рівень розвитку творчих здібностей характеризує стійкий інтерес до професії вчителя музики, прагнення до оволодіння мистецькими знаннями та методикою викладання музики в школі; сформованість вокально-виконавських умінь та навичок художньо-педагогічної інтерпретації музики, самостійність у застосуванні виконавських прийомів; інтелектуально-творча активність, ініціативність у різних видах виконавської діяльності, у реалізації своїх музично-творчих потенцій; власне особистісно-ціннісне ставлення до музичного мистецтва; прагнення до самореалізації у музично-педагогічній діяльності та намагання передати свій художньо-естетичний досвід учням. Таких студентів зафіксовано  9 % від загальної кількості респондентів.

Результати діагностуючого обстеження дозволили констатувати існуючий незадовільний стан розвиненості творчих здібностей майбутніх учителів музики. В ході цього етапу дослідної роботи було з’ясовано, що існує зв’язок між наявністю певного рівня музично-творчих здібностей та якістю вокально-виконавської діяльності, який суттєво впливає на подальше професійне зростання майбутнього педагога.

Якісна та кількісна обробка результатів констатувального експерименту підтвердила актуальність проблеми розвитку творчих здібностей майбутніх учителів музики і дала змогу зробити висновок, що традиційна вокальна підготовка студентів у вищому педагогічному навчальному закладі не відповідає динамічним потребам сучасної школи та не сприяє переносу вектора творчості у майбутню професійну діяльність.

З урахуванням визначених у дослідженні теоретичних позицій та результатів констатувального експерименту було розроблено та експериментальним шляхом перевірено методику розвитку творчих здібностей у процесі вокального навчання майбутніх учителів музики, в основу якої покладено принципи особистісно зорієнтованого навчання і виховання (системності, самоорганізації, гуманізації, особистої орієнтації, діалогічної взаємодії, індивідуалізації, інтелектуального та творчого розвитку). Апробація розробленої методики здійснювалася у ході формувального експерименту, який проводився зі студентами старших курсів та містив три етапи.